Роль географічного кабінету на уроках географії
Шкільний географічний кабінет – це матеріальна база організації і проведення всієї навчально-виховної роботи на уроках географії і позакласного виховання.
Географічний кабінет – дуже важлива ланка в організації навчально - виховного процесу на уроках географії. Адже в географічному кабінеті знаходиться вся матеріально – технічна база, яку необхідно використовувати при проведенні уроків з 6-го по 10-й класи.
Навчально-географічне обладнання кабінету має величезний вплив на ефективність навчання і виховання.
У викладанні географії шкільне обладнання забезпечує наглядність навчання. А це – одне із важливих джерел інформації, засіб пізнавальної діяльності школярів.
Використання навчального обладнання сприяє підвищенню рівня організації праці учнів і вчителя, дозволяє створити необхідні умови для вдосконалення викладання географічної інформації, підвищенню якості знань учнів. Матеріальна база шкільної географії створює умови для самостійної діяльності учнів.
У зв’язку з тим, що різні види навчального обладнання характеризуються нерівноцінними функціонально-дидактичними можливостями, виникає проблема диференційованого підходу до використання їх у процесі формування знань, вмінь і навичок учнів. Наприклад, карти, необхідні для формування просторових і картографічних уявлень, понять про розташування географічних об’єктів. Макети створюють образне уявлення про географічні об’єкти, приладами користуються при виконанні практичних робіт, при проведенні спостережень.
Аналізуючи зміст навчальних засобів, учні розвивають мислення і мову, виявляють великий інтерес до предмету, оволодівають елементарними навиками наукових досліджень.
Засоби навчання сприяють національно-патріотичному вихованню учнів, допомагають формуватись їх естетичним смакам.
Використання наглядних засобів навчання розвиває в учнів практичні вміння і навички: робота з картою, приладами, глобусом, компасом.
Навчальне обладнання має великий вплив на вдосконалення форм і методів навчання. А це, в свою чергу сприяє використанню вчителем різноманітних методичних прийомів, підвищує ефективність викладання, сприяє розвитку творчості та ініціативи школярів.
В кабінеті географії , на відміну від інших шкільних приміщень створюються необхідні умови для демонстрації, зберігання і накопичування навчально – наглядних посібників, які необхідно використовувати на уроках географії. В тому числі накопичуються і зберігаються роботи учнів, які можна, як приклад використовувати для інших школярів. Наприклад, творчі завдання з географії (проектні роботи), основ економіки, кращі роботи з проведеного тижня географії.
Звичайно, що урок – це основна, але не єдина форма навчально-виховної роботи в школі. Для того, щоб задовольнити географічні інтереси дітей , в кабінеті географії можна проводити заняття краєзнавчого гуртка «Рідний край» для учнів 6 кл., факультатив з географії «Країнознавство» для учнів 10-го класу. В даному випадку кабінет виступає зв’язувальною ланкою між уроками географії і позакласними годинами. Старшокласники поглиблюють знання з тем, які вивчають у шкільній програмі. За необхідністю проводити консультації для учнів школи з питань контрольного опитування. З цією метою виготовляється стенд «Готуємось до контролю знань». В післяурочний час доцільно проводити роботу з обдарованими дітьми, які готуються до міської географічної олімпіади.
Працездатність вчителя і учнів, ефективність їх роботи залежить від санітарно-гігієнічних умов До числа важливих факторів, які забезпечують оптимальні умови відноситься мікроклімат у кабінеті, тобто температура повітря (+16º, +18º), вологість повітря (30% - 60%). В кабінеті необхідно мати прилади для вимірювання температури, тиску та вологості повітря.
Освітлення – одна із важливих умов працездатності учнів. У кабінеті необхідні освітлювальні лампи у відповідності до сучасних вимог. Вдала кольорова гама побілки стін підвищує якість освітлення, знижує зорову і нервову втому, створює робочий настрій. Фарба на підлозі повинна поєднуватись з кольором стін.
В географічному кабінеті має бути затишно та комфортно, як для учнів, так і для вчителів. Тоді процес навчання буде приносити радість та задоволення усім! Успіхів Вам!
Роль кабінету географії в роботі вчителя
Географічний кабінет займає провідну роль у вивчення курсу географії в школі. Ще в кінці ХІХ століття кабінети географії створювали в привілейованих школах царської Росії. На початку ХХ століття поширюється тенденція до викладання різних предметів в окремих кабінетах, що сприяло покращенню якості навчання цих предметів. М.М.Баранський (1888 – 1961) дуже високо оцінював наявність географічного кабінету в школі і вважав його "справжнім штабом” усієї роботи, резервом подальшого вдосконалення навчально-виховного процесу, підвищення якості знань, умінь і навичок учнів з географії.
Добре обладнаний кабінет географії стимулює мотивацію та зацікавленість учнів до вивчення курсу географії в школі.
Обладнання кабінету географії
Географічний кабінет – це спеціально обладнане приміщення з раціонально-логічним розміщенням комплекту наочності та технічних засобів навчання, меблями, які стимулюють і забезпечують ефективність процесу вивчення географії. Для обладнання кабінету географії необхідна кімната не менше 50 кв. м. і лаборантська кімната площею до 20 кв. м. У школах з великою кількістю учнів доцільно створювати два географічних кабінетів з однією лаборантською кімнатою: один для середніх (5-7 класів) і другий для старших (8-11 класів).
У кабінеті географії мають бути: шафи для навчальних посібників і літератури, експозиційні стенди, глобуси, географічні карти світу та України, телевізор, відеомагнітофон, екран і кіноапаратура, портрети видатних географів світу, робочі місця для вчителя та учнів, інше обладнання.
Робоче місце вчителя є місцем демонстрування наочних засобів навчання.
Розміщуючи обладнання в кабінеті, необхідно враховувати науково – географічні, педагогічні, психолого-фізіологічні, санітарно-гігієнічні, естетичні вимоги сьогодення, норми і правила безпеки.
У лаборантській кімнаті, яка призначена для зберігання технічних засобів навчання, наочних посібників, зручно розміщують відповідні меблі та різно габаритні посібники.
Кабінет географії повинен бути обладнаний тематичними та змінними стендами.
Проте за зовнішнім оформленням він не повинен нагадували музей чи виставку. Практика показала, що коли всі стіни кабінету постійно завішані картинами, географічними картами, плакатами, портретами мандрівників, то учні розсіюють свою увагу, розглядаючи ці експонати та відволікаються від пояснень вчителя. На сучасному етапі розвитку освіти, оформлення кабінету вимагає комп’ютерного забезпечення.
Географічний майданчик. Значення географічного майданчика для вивчення географії в школі
За сучасними програмами з фізичної географії (та інших шкільних предметів) передбачається проведення практичних занять на географічних (комплексних ) майданчиках.
Під час роботи на географічному майданчику насамперед поглиблюються знання програмного матеріалу, формується діалектико – матеріалістичний світогляд, розвитку спостережливості та аналітичного мисленя учитель має можливість пов¢язувати теоретичний матеріал з практикою, що забезпечує грунтовність знань учнів.
На географічному майданчику прорводіться систематичні спостереження за погодою у своїй місцевості, висотою Сонця над горізонтом в різні пори року, тривалістю дня і ночі, практичні заняття з основ топографії (орієнтування на місцевості, вимірювання відстаней, складання плану місцевості та ін.), деякі теми " Атмосфера” і "Клімат”.
Крім цього географічний майданчик використовується для проведення занять метеорологічного, географічного, топографічного та інших гуртків, з факультативних курсів.
Організація шкільного географічного (далі ШГМ) має велике практичне прикладне і виховне значення.
Вимоги щодо організації роботи та обладнання шкільного географічного майданчика
Для географічного майданчика вибирається відкрита з усіх сторін ділянка без ям, горбів і будівель із природними умовами ґрунту і трав'янистою рослинністю. Якщо природного дернового покриву немає, то частину географічного майданчика, відведену для обладнання шкільної метеорологічної станції, треба засіяти багаторічною травою.
Розміри географічного майданчика можуть бути різними, але найкращою є ділянка 25 х 25 м. На ній можна розмістити всі необхідні прилади і влаштувати «зелений клас» під відкритим небом. Шкільний географічний майданчик необхідно обнести парканом із штахетиків висотою 1 м. Одну сторону паркана треба пофарбувати через метр в різні кольори (білий і зелений), щоб учні привчалися вимірювати віддаль на око і могли визначити середню довжину свого кроку. На географічному майданчику доцільно зробити такі відділи: 1) агрометеорологічний; 2) астрономічний: 3) геоморфологічний; 4) математичний; 5) «зелений клас».
Агрометеорологічний відділ повинен бути обладнаний такими приладами: флюгером, метеобудкою з термометрами і гігрометром, опадоміром, снігомірною рейкою, нефоскопом, ґрунтовим термометром-щупом. У школі обов'язково мають бути барометр-анероїд, анемометр, бажано також мати прилади-самописці — барограф, гігрограф і термограф.
Астрономічний відділ має бути обладнаний найпростішими саморобними астрономічними приладами: гномоном-покажчиком Полярної зорі, сонячними годинниками — екваторіальним і горизонтальним, екліметром, румбічним кільцем, покажчиком сторін горизонту.
Геоморфологічний відділ має дати учням уявлення про типові форми рельєфу.
У математичному відділі встановлюють кубічний метр, квадратний метр, розбитий на дециметри, саморобні ростомір і нівелір.
«Зелений клас» використовується для занять з учнями на географічному майданчику. Його обладнують столами і стільцями (які розміщують так, щоб сонячні промені падали збоку), невеликою, чорною дошкою для роботи на ній з крейдою, стендом «Яка сьогодні погода», маленьким столиком і стільцем для вчителя.
Шкільний географічний майданчик являє собою лабораторію під відкритим небом. Працюючи на ньому учні спостерігають об¢єкти і явища природи, виробляють у себе спостережливість та допитливість. Вміння і навички здобуті учніми 6-х класів на ШГМ потрібні їм для подальшого свідомого засвоєння курсів географії, для практичного застосування цих знань в житті.
На ШГМ робота здійснюється в двох напрямках:
а) обовязкова робота на уроках географії ; б) позакласна робота географічного (метеорологічного та ін .) гуртка, яка проводиться па добровільних засадах учнями – ентузіастами.
Добре обладнанний ШГМ крім географа, може бути використаний як учителем початкових класів, так і вчителем природознавства, астрономії, математики.
Найважливіші саморобні метеорологічні прилади та поради до обладнання ними географічного майданчика
Флюгер. Встановлюється на дерев'яному або металевому стовпі (металева труба) висотою десять і більше метрів. Чим вище поставлений флюгер, тим краще показує він напрям і силу вітру. Стовп з флюгером для одержання правильних показників потрібно ставити на відкритому місці, так щоб вітер не затримувався високими деревами, будинками тощо. Стовп, на якому встановлений флюгер, одночасно є і висотоміром, тому його потрібно пофарбувати через кожний метр у різні кольори (білий і червоний). Учні використовують стовп-висотомір для вироблення практичних навичок і порівнянь при визначенні висоти дерева, будинку та інших предметів.
Метеорологічна будка. Служить для встановлення в ній термометрів і саморобного гігрометра. Виготовляється з дерева. Висота 50 см, довжина 40 см, ширина 35 см. Будку фарбують у білий колір і встановлюють на підставці висотою 190см дверцятами на північ. Для зручності спостереження потрібно виготовити східці висотою 75 см.
Опадомір. Його встановлюють на відкритому місці на стовпі. Верх опадомірного відра повинен бути на висоті 2 м. Щоб дітям було зручно знімати його, треба зробити східці з площадкою, розміщеною над поверхнею майданчика на висоті 75—80 см.
Снігомірна рейка. Виготовляється з дерева. Висота 190 см, ширина 7 см, товщина 3—4 см. її фарбують у темний колір з трьох сторін, а лицеву сторону — у білий і наносять поділки через кожний сантиметр.
Нефоскоп. Цей прилад являє собою дерев'яне або залізне кільце діаметром їм, встановлене на чотирьох стовпчиках висотою 2м (для опору можна використати металеві труби діаметром 5 см). Кільце поділяється на чотири сектори товстими дротинами, які показують основні сторони горизонту. Нефоскопом учні визначають ступінь хмарності неба і напрям руху хмар. Для визначення хмарності треба стати під кільцем так, щоб більша частина небосхилу була «накрита» кільцем. Число секторів, вкритих хмарами, дає правильні показники стану хмарності неба.
Покажчик Полярної зорі складається з дерев'яного стовпчика висотою 160 см і планки з загостреним кінцем, яка прикріплюється до вершини цього стовпчика і спрямовується гострим кінцем на Полярну зорю. До планки прикріплюють екліметр, яким визначається географічна широта місцевості.
Гномон. Основою для гномона є дощечка розміром 30x40 см. Для того щоб вона не деформувалась при різких змінах погоди, її потрібно оббити бляхою і пофарбувати в білий колір. Дощечку слід прибити горизонтально до вершини стовпа висотою 115 см, а в південній частині її прикріпити загострений стержень висотою 7 см. За допомогою гномона визначається полуденна лінія — напрям місцевого меридіана, точний місцевий) час і висота Сонця над горизонтом. Екваторіальний сонячний годинник виготовляють з двох дощечок 35 х 35 см. Одну з них, яка служить циферблатом годинника, оббивають жерстю, потім креслять коло діаметром 25 см і проводять з його центру радіуси так, щоб віддаль між ними становила 15°. Позначають у нижній частині кола на кінцях 12 год, 13 год, 14 год і т. д., бо на екваторіальній площині тінь повертається весь час з рівномірною швидкістю. У центрі кола закріплюють перпендикулярно до циферблату металевий стержень висотою 15 см. Дощечку фарбують у білий колір, а коло і всі написи, на ній виколюють або наносять чорною олійною фарбою. Другу дощечку, також оббиту жерстю і пофарбовану в білий колір, закріплюють горизонтально на вершині стояка висотою 115 см. Потім встановлюють циферблат екваторіального годинника під кутом до горизонтальної площини. Цей кут визначають за формулою 90° - ф, де ф — географічна широта місця спостереження. Годинник орієнтують по місцевому меридіану так, щоб лінія з позначкою 12 год збіглася з полуденною лінією.
Горизонтальний сонячний годинник також встановлюють на стовпі висотою 115 см. Він складається з дощечки 35 х 35 см, до якої на віддалі її довжини від краю, спрямованого на південь, прикріплюють залізний прямокутний трикутник. Основа трикутника дорівнює 8см, а гіпотенуза 15 см, вона ж утворює кут з основою, що дорівнює географічній широті місця спостереження. Як продовження основи трикутника креслимо лінію і надписуємо біля неї 12 год. Лінії, що відповідають іншим годинам, проводимо під кутами до цієї лінії, залежно від географічної широти, обчислюючи їх за спеціальною формулою. Кути х між поділками послідовних годин не дорівнюють 15°, як в екваторіальному годиннику, бо при рівномірному добовому обертанні Сонця тінь стержня на горизонтальному годиннику переміщується нерівномірно. Полуденну лінію циферблата горизонтального сонячного годинника, яка відповідає 12 год дня, треба також установити в напрямі північ — південь. Сонячний годинник показує справжній сонячний час. Щоб перевести його показання в декретний час, треба знати різницю між місцевим і декретним часом у даній місцевості. Більш точні поправки можна робити, користуючись рівнянням часу та астрономічними таблицями.
Екліметр. Цей нескладний прилад являє собою півкруг, схожий на транспортир, прикріплений до рейки, яка може вільно повертатися на гвіздку, вбитому у верхню частину стовпа висотою 130 см. Півкруг виготовляють з дерева або жерсті, фарбують білою фарбою і поділяють на градуси. Біля нижньої середньої поділки ставимо 0°, біля двох верхніх — 90°. Потім надписуємо проміжні градуси, що стоять між 0° і 90°. До центра півкруга екліметра прикріплюємо висок для точного визначення градусів. На кінцях дерев'яної планки, з'єднаної з півкругом, встановлюємо діоптри або прикріплюємо трубку. Екліметр є найпростішим вертикальним кутомірним приладом, за допомогою якого можна визначати висоту Сонця і Полярної зорі над горизонтом, тобто географічну широту місцевості і полуденну висоту Сонця.
Квадратний метр — це площадка розміром 1x1 м, зацементована і обведена дерев'яною або залізною рейкою. Квадратний метр поділяють на дециметри і сантиметри. Він дає хороше уявлення про квадратні міри.
Місце для визначення температури ґрунту являє собою скопану ділянку розміром 1,5 х їм. Тут встановлюють ґрунтовий термометр, який може бути як постійним, так і переносним. Показання з переносного термометра слід брати через 20—30 хв. після його занурення в ґрунт. Систематичні спостереження за температурою ґрунту мають важливе практичне значення для сільського господарства: вони дають можливість правильно встановлювати строки посіву сільськогосподарських культур. Дані температури ґрунту (особливо навесні і восени) слід передавати місцевим колгоспам, учнівським виробничим бригадам.
Ростомір. Він являє собою дерев'яну рейку висотою 2 м, шириною 7 см і товщиною 3—4 см, пофарбовану білою фарбою, поділену на сантиметри і прикріплену вертикально до горизонтальної площадки. До рейки прикріплюють планку, яка може ковзати по ній вгору і вниз. Щоб визначити свій зріст, учень стає на площадку спиною до рейки, опускає планку до голови і відлічує показання на рейці. Знаючи свій зріст, учень може порівнювати його із зростом своїх товаришів, з висотою дерев, будинків тощо. Ці знання стануть у пригоді учням під час екскурсій та походів для вимірювань на місцевості.
Кубічний метр дає уявлення про кубічні міри. Виготовляють його з дерев'яних брусків або залізних рейок. Цим посібником можуть також користуватися вчителі І — IV класів, вчителі математики.
Покажчик сторін горизонту являє собою стовп висотою 3 м з прикріпленими на вершині перпендикулярними одна до одної рейками. Одну з рейок орієнтуємо в напрямі полуденної лінії, вона показує напрям місцевого меридіана (пн—пд), а друга — напрям місцевої паралелі (з—с). До стовпа покажчика сторін горизонту прикріплюємо табличку з географічними координатами своєї місцевості.
Нівелір являє собою дерев'яний брусок довжиною їм, шириною 7 см і товщиною 3—4 см, до вершини якого прикріплюють поперечну планку довжиною 40 см, шириною 4 см і товщиною 2—Зсм. Посередині планки збоку забивають цвяшок з виском-тягарцем, що дає можливість встановлювати нівелір у вертикальному положенні.
Румбічне кільце. З дощечок виготовляють круг діаметром 40 см, оббивають жерстю, фарбують білою фарбою і різними кольорами зображають 8 напрямів головних і проміжних сторін горизонту (північ, південь, схід, захід, північний схід, північний захід, південний схід, південний захід). По краю круга проводять коло і поділяють його на 360° для визначення азимута та напряму до головних міст. Румбічне кільце прикріплюють до стовпа горизонтально. Висота стовпа над землею 115 см.
На геоморфологічній частині географічного майданчика встановлюють моделі форм поверхні суші: гір, височин, рівнин, річкової системи, порогів, водоспаду, макета гідроелектростанції, штучного водоймища, а також озера, в яке впадає річка. Береги озера повинні бути різних типів, в озері необхідно зробити острів, півострів, затоку, протоку. Для моделі гір можна використати каміння, яке бажано скріпити цементним розчином, всі інші моделі форм рельєфу можна зробити з ґрунту, обклавши їх дерном, щоб не розмивала вода. Русла головної річки та її приток, а також водосховище і озеро треба зацементувати, щоб по них можна було пускати воду.
Для моделювання форм поверхні та для інших практичних вправ на географічному майданчику треба мати ящик з піском. Ящик повинен мати розміри 250 х 90 х 60 см, що дозволить працювати біля нього кільком учням одночасно.
На географічному майданчику бажано мати у заскленій, під залізним дахом вітрині колекції ґрунтів, гірських порід та корисних копалин свого села, району, області